1. Історія. Аналоги
Історія світу — це біографія видатних людей.
Томас Карлейль
1.1. Формування особистості
У всі часи найзначніші досягнення в історії людства (імперії, духовно-лицарські ордени, Стародавній Рим, Спарта, Візантія, інші) – характеризувалися високим рівнем організації самої держави, значущою роллю духовної складової в житті суспільства та високим рівнем підготовки кадрів, де формуванню чесних, відданих, високоефективних і високомотивованих людей приділялася першочергова увага.
Практично завжди для досягнення цієї мети вирішувалися три основні завдання:
- Завдання 1. Визначався чіткий духовно-моральний стандарт, фактично — модель особистості (сильної, гідної, благородної людини).
- Завдання 2. Половина навчального часу приділялася програмам формування особистості (честь, віра, етика, манери, сильні особисті якості, інше).
- Завдання 3. Були регламентовані всі інші чинники, що впливають на кінцевий результат: правила поведінки, взаємини, традиції тощо.
Ці завдання вже неодноразово вирішувалися в історії, і це — одні з ключових завдань, які мають бути вирішені в суспільстві майбутнього. Саме вирішенню всього кола цих завдань і присвячена діяльність авторського науково-навчального Центру «Система академіка Міаніє М.Ю.».
Міаніє М.Ю. «Маніфест» (уривки)
«Нижче наведено основні уроки історії. Те найкраще, що було в ній, і що необхідно відроджувати.
- Зеніт розквіту цивілізації. Основні критерії:
• Тривалість — сотні років розквіту та процвітання (за різних правителів).
• Основний внесок у розвиток людства в різних сферах життя.
• Видатні особистості та події, на прикладах яких пишеться історія. - Держави, імперії та організації, що досягли найвищих вершин в історії:
• Стародавня Греція (Афіни, Спарта: 8 століть слави, найкращі воїни, розквіт філософії, мистецтва тощо);
• Римська імперія (500 років величі, право, військова справа, традиції тощо);
• Духовно-лицарські ордени (майже 1000 років доблесті та боротьби, у період розквіту за могутністю були порівнянні з імперіями того часу);
• Російська імперія (300 років розквіту);
• Інші - Завдяки чому вони досягали розквіту та величі:
3.1. Єдність усіх основних факторів успіху:
• Моральний стандарт (на основі того чи іншого вчення) — що є гідним, а що — негідним. Усе інше — відповідно до цього стандарту.
• Гідна влада. Основа — служіння. Видатні особистості.
• Гідні кадри — формування особистості. Основа — служіння, честь, слава.
• Достойний закон — відповідність моральним нормам.
• Достойні взаємини — цілеспрямоване формування.
• Достойні традиції — об’єднувати людей, «прославляти найкраще та найкращих, викривати й засуджувати пороки».
3.2. Загальні для всіх великих держав та імперій вимоги до формування особистості:
• Початок підготовки — з 5–7 років, середня тривалість навчання — 20 років і більше.
• Формування особистості — основа навчання: сенс життя, особисті якості, самоконтроль, етика поведінки, мистецтво (танці, вокал тощо), фізична підготовка тощо.
• Інші науки.
• Завдяки такій підготовці формувалися сильні, гідні люди, здатні створювати й захищати великі держави, імперії, ордени. - Лицарство в історії (особливо в духовно-лицарських орденах) — вершина формування особистості: усе життя підпорядковане служінню, видатні особисті якості (відповідно до Кодексу), всебічна підготовка (що відповідає званню воїна, офіцера, правителя).
- Спиратися на історію у сфері формування особистості слід на основі принципу: «Усе найкраще відродити та примножити»: честь, доблесть, благородство, силу духу та багато іншого. Помилок (фанатизм, бездуховність, перекоси тощо) — більше не допускати.
- Для цього, з урахуванням сучасних вимог, необхідно вирішити завдання, які вже були вирішені в історії:
• розробити Моральний стандарт,
• розробити методику та програми формування:
· гідних правителів;
· гідної людини (еліти та громадян);
· гідних законів;
· гідних взаємин;
· гідних традицій.
Усе найкраще вже було безліч разів у історії, сотні найдостойніших прикладів це підтверджують. І ми впевнені, що це завдання можна вирішити, що «відродити й примножити все найкраще» — можливо й необхідно!»
1.2. Езотерика
1. Під езотерикою ми розуміємо науку про те:
• як у деталях та подробицях влаштована душа людини, Тонкі Світи та все існуюче з точки зору їхньої енергетичної будови та інформаційних процесів, що відбуваються в них;
• як усе це працює, яким енергетичним, кармічним, духовним та іншим законам це підпорядковано, що є «правильним» і «неправильним» з точки зору Вищих Сил, як діють закони Причин і Наслідків (Карми),
• який потенціал закладено Богом у людині та в цьому світі; яке призначення людини та нашого суспільства, нашого Всесвіту тощо;
• яким чином (техніки розвитку тощо) можна досягати найкращих із можливих результатів.
2. З цієї точки зору езотерика, як можливість спілкування з Тонким Світом та інструмент розкриття максимально можливої внутрішньої сили, існувала завжди. Саме езотеричні люди, які з тих чи інших причин володіють даром спілкування з Тонким Світом, ставали засновниками основних світових вчень і релігій, апостолами та пророками. При цьому в релігії езотеричні знання (детальна будова Тонких Світів тощо) подаються найчастіше у дуже спрощеному вигляді. Наприклад, у християнстві говориться, що головне для людини – душа, але немає жодного опису того, як вона влаштована. В індуїзмі та буддизмі будова душі деталізується до рівня чакр, але детального опису внутрішньої будови самих чакр – також немає.
У більшості ж езотеричних текстів, зокрема у найвідоміших: «Йога-сутра Патанджалі», «Рігведа» тощо, — езотеричні знання подані у зашифрованому вигляді, зрозумілому для посвячених і незрозумілому для решти. Наприклад: «Концентрація на силі слона дає відповідну силу» («Йога-сутра Патанджалі»). Звичайна людина розуміє, що треба зосередити увагу на реальному слоні. Посвячений же розуміє, що це не реальний слон, а частина символіки чакри Муладхара. Концентрація на цьому символі розкриває відповідні енергетичні системи, що дають необхідну силу. Як це робити правильно, за яких умов це працює — окрема історія.
3. Раніше езотеричні знання передавалися лише тим учням, у яких Учитель був упевнений. Вони мали володіти необхідним ступенем відданості Шляху Світла, достатньою чистотою (відсутності зла), відповідним рівнем розвитку (здатністю розуміти та використовувати ці знання на благо), а також пройти всі необхідні етапи навчання та випробування.
Саме езотеричні знання — як у минулому, так і в сьогоденні — надавали й надають людині відповідні здібності та сили: дар бачення та спілкування з Тонким Світом (що дозволяє розуміти причини проблем, зцілювати людину та змінювати її долю за допомогою Вищих Сил); неймовірні здібності тіла («чудеса», які демонструють йоги, буддисти, ченці) тощо.
При цьому для більшості успішних людей дедалі частіше стають нормою такі речі, як медитація, робота з енергією, самовладання, самоконтроль, щира молитва тощо.
Езотерика існувала завжди, існує й досі та приносить користь людям і зараз. Але, загалом, розуміння цієї сфери у більшості людей, включаючи й провідних тренерів, перебуває на початковому рівні: без детального опису будови Душі та Тонких Світів, без чіткого визначення Добра і Зла, рівнів розвитку, Духовних Законів та багато чого іншого.
Тому наша мета — створити нове Вчення, яке систематизує всі наявні знання та подає їх у більш детальному вигляді, з можливістю на порядок ефективнішого застосування. При цьому логічно й природно, що в майбутньому елітою суспільства стануть люди з розвиненими екстрасенсорними здібностями, здатні керувати своєю енергією, які зуміли розкрити свою внутрішню силу й отримали максимальне заступництво богів.
1.3. Історія. Ставлення до неї
«Історію пишуть переможці», саме тому кожна влада (у більшості країн світу, і країни СНГ тут не є винятком) переписує її так, як їй зручно — прославляючи себе та очорнюючи конкурентів.
Саме тому, вивчивши історію в середній школі, ми не захоплюємося видатними досягненнями минулого та величчю людського Духу, який підносився неймовірно високо. Ми не цінуємо духовність як основу формування держав із розрізнених племен, основу традицій, законів і моральних цінностей, як основу досягнення більшості видатних результатів минулого.
Багато хто вважає, що живе на вершині цивілізації, що наше суспільство досягло досконалості. Це вірно лише частково — з точки зору розвитку науки та технологій. З точки зору розвитку духовності та фізичного тіла, у більшості випадків це — жахлива деградація:
• поряд із давньогрецькими та давньоримськими скульптурами — пристойно виглядати може лише одна людина з 10 000;
• ожиріння стало національною хворобою для багатьох країн;
• дев’ять із десяти випускників середніх шкіл – непридатні до служби в армії тощо.
Загалом, люди минулого (звичайно, у найкращі періоди історії) не знали, що таке зневіра, депресія, не брехали, не зраджували, не зраджували. З присяги лицарів Ордену тамплієрів: «У присутності трьох ворогів я не втечу, а буду битися з ними, якщо вони невірні…». Лицарі Ордену Святого Лазаря (до нього в основному входили хворі на проказу) з вдячністю Богу билися без шоломів, наводячи жах на ворогів, у тому числі й своїм обличчям, спотвореним хворобою. При цьому, як ченці, вони доглядали за хворими та надавали іншу допомогу людям.
Усе найкраще в історії — потрібно знати, розуміти причини величі, успіхів і перемог. Історію треба любити, захоплюватися нею, пишатися видатними прикладами минулого. У цьому випадку є підстави для вогню в серці та палкої віри, зокрема у себе, як у спадкоємця всього найкращого, і у своє прекрасне майбутнє. Якщо ж людина бачить у минулому лише зло, слабкість і пороки, то вона стає спадкоємцем саме цього – зла, слабкості та пороків.
Звичайно, в історії були темні сторінки, і якщо мета людини — бути розумною та духовною, то неприємні сторінки історії мають допомогти їй зробити правильні висновки. А саме: через які помилки, слабкості та вади, через які порушення Духовних Законів зло проникає в людину, організацію, суспільство і як воно руйнує їх зсередини. Щоб потім ніколи не допускати цього в собі та у своїй долі. Бажано, звичайно, і у своїй країні.
Тому наша мета — сформувати саме таке ставлення до Історії, тобто розуміти історію з точки зору розвитку духовних процесів. Усе найкраще та найкращих — цінувати, поважати, славити, спиратися на все найкраще. Зло, слабкість, пороки у всіх їхніх проявах – розуміти, полегшувати, усувати. Не бути маріонеткою пороків і проблем, не бути «Іванами, що не пам’ятають роду» щодо всього світлого й найкращого, що було в нашій Історії.
З книги Міаніє М.Ю. «Дух лицарства. Книга 3. Орден. Братство» ( готується до друку)
«… Між коханням і трепетом панує злагода, так само як вона панує й між ворожнечею та зневагою; тому люди, віддаючи належне душевній шляхетності, вишуканості манер і тій високій честі, якої лицар був удостоєний, … почнуть любити його й тремтіти перед ним; і тоді разом із любов’ю повернуться у світ милосердя та доброзичливість, а разом із трепетом повернуться правда та справедливість.
Достойному й могутньому Лицарю серце дано для того, щоб його душевна шляхетність мала в ньому свій притулок, щоб знайшлося в ньому місце для співчуття та співпереживання, для допомоги та опіки, щоб він звернув свій погляд на тих, хто з надією дивиться на лицарів, очікуючи від них допомоги, захисту та уваги до своїх турбот.
Позбавлений Віри лицар не може мати добрих чеснот, бо лише віра дозволяє йому бачити своїм уявним поглядом Бога та Його Творіння, і лише віра вселяє в нього надію, любов, відданість та готовність служити істині.
Надія живить спогади про Бога під час час битви, що приносить перемогу в боях, оскільки лицарі сподіваються й покладаються скоріше на могутність Бога, ніж на свої сили та свою зброю.
Позбавлений Любові лицар буде жорстоким і безжальним, а оскільки жорстокість і безжалісність чужі природі лицарства, то лицар повинен бути милосердним.
Мудрість — це чеснота, яка допомагає нам пізнати Добро і Зло, наділяє нас знанням, яке дозволяє нам любити Добро і уникати Зла.